Художні штучки. Техніки живопису. Фреска

Фреска  — малярство по вологій штукатурці, техніка із роду настінного живопису. З італійської мови affresco означає свіжий. Виконання фресок  за своєю суттю є протилежною до  техніки «а секко» -розпису по сухому. Сьогодні фрескою називають не лише вид настінний малярства, незалежно від техніки виконання та використовуваних матеріалів, а й витвори мистецтва - результати роботи художника у цій техніці. 

Фреска вважається чи не найстарішим видом живопису. Настінні малюнки були відомі людству ще із 2 тис. до н.е. Натомість використання вапна як матеріалу-основи - розпочалося вже з 4 ст.до н.е. Вапно обов’язково повинно було бути вологим. У якості фарб спочатку застосовували пігментовані мінерали, на території Древньої Русі додавали до фарби яйце та рослинні та тваринні клеї. Фарби наносилися на вологе  вапно, утворюючи тиньк.

Стилі виконання фрески в різні часи залежали від тенденцій у мистецтві загалом. Зокрема виділяють основні:давньоримські фрески (перший, другий, третій, четвертий стилі), візантійські фрески, каталонські фрески, європейські середньовічні фрески, буддистські фрески, новомексиканські стінописи. 
В епоху Відродження міра майстерності художника визначалася його фресковими творами. 

Мікеланджело. Розпис Сикстинської капели

Натюрморт (фреска з Помпей). 63-79 год, Неаполь. Національная галерея Каподимонте